виборчий

-а, -е.

Стос. до виборів.

••

Ви́борча вла́да — одна з незалежних і самостійних публічних влад в державі.

Ви́борча заста́ва — грошова сума, що її кандидат в депутати зобов'язаний внести державі при своїй реєстрації.

Ви́борча кампа́нія — система агітаційних заходів на виборах.

Ви́борча кво́та — найменша кількість голосів, необхідна для обрання одного депутата.

Ви́борча систе́ма — система розподілу місць у виборних органах після встановлення результатів голосування.

Ви́борче пра́во — право обирати й бути обраним у представницькі органи держави.

Ви́борчий бюлете́нь — документ з прізвищами кандидатів, що балотуються, який видається виборцю при проведенні виборів.

Ви́борчий ко́декс — у ряді держав – спеціальний законодавчий акт, який містить у систематизованому вигляді усі основні норми виборчого права.

Ви́борчий ко́рпус — сукупність громадян, які володіють правом голосу відповідно до закону або сукупність реально голосуючих громадян.

Ви́борчий о́круг — основна ланка територіальної організації населення для проведення виборів у представницькі органи.

Ви́борчі бло́ки — угода декількох політичних партій про спільне висування кандидата або списку кандидатів на виборах.

Ви́борчі дільни́ці — територіальні одиниці, що їх створюють для проведення голосування та підрахунку голосів.

Ви́борчі комі́сії — спеціальні колегіальні органи, що їх створюють для проведення виборів в органи, які обираються безпосередньо громадянами.

Ви́борчі об'є́днання — організації тимчасового або постійного характеру, наділених правом висувати кандидатів на виборах.

Ви́борчі це́нзи (кваліфіка́ції) — умови для отримання або здійснення виборчого права.